Нова школа: як українцям не платити двічі

9 хвилин
Нова школа: як українцям не платити двічі
Основна ідея нової української школи в тому, щоб діти не просто зубрили інформацію, а використовували отримані знання на практиці і набували навичок, які знадобляться їм у реальному житті. Але вливати молоде вино в старі міхи, природно, сенсу немає, тому для реалізації концепції НУШ необхідно створити для дітей новий освітній простір, закупивши обладнання для класів: парти-трансформери, розвиваючи ігри, меблі, комп'ютери, фліпчарти, навчальні посібники та інші приємні освітні бонуси, пише Апостроф.

На облаштування нового освітнього простору в бюджеті 2018 року передбачено 998,7 мільйонів гривень. Розподіл цих коштів виглядає наступним чином: 40% повинно бути витрачено на дидактичні матеріали для першого класу (розвиваючи ігри, посібники, головоломки), ще 40% - на закупівлю сучасних меблів для учнів початкових класів і 20% - на придбання комп'ютерів для початкових класів. Втім, просто так освоїти субвенцію місцевим департаментам освіти МОН не дасть. Хочеш шматок бюджетного пирога - переглянеш свій внесок. Так, школи в містах обласного значення повинні дофінансувати 30% від вартості обладнання, а 70% оплатить бюджет. Школи в районах і об'єднаних територіальних громадах дофінансують 10%, а навчальні заклади в гірській місцевості і на лінії зіткнення - всього 5% от вартості обладнання.

Правда, днями міністр Лілія Гриневич скаржилася, мовляв, місцевих рад надто вже повільно освоюють бюджетні субвенції, а в деяких громадах взагалі не морочилися цим питанням. "Органи місцевого самоврядування використовували від 50% до 75% коштів цієї субвенції", - відзначала Гриневич. Але це, так би мовити, середня температура по лікарні. Наприклад, в Запорізькій області губернатор Костянтин Бриль журився, що за станом на другу половину серпня освітніми установами регіону було освоєно всього 30% державної субвенції.

Причини такого стану справ цілком об'єктивні: українські виробники меблів (а тільки у них можна закуповувати ті ж парти) банально не встигають штампувати замовлення. Але є і суб'єктивні причини фінансового саботажу: десь ще не проведено тендер, десь місцеві депутати не спромоглися зібратися і проголосувати за виділення коштів з місцевого бюджету.

Навіть в столиці, яка вирвалася в лідери по освоєнню держсубвенції (Києву виділили 70 мільйонів гривень, з них освоєно 65%), не всі школярі 1 вересня сядуть за новенькі парти.

"Ми не хочемо нікого вводити в оману, але вже сьогодні до нас приходять листи від компаній, з якими складені договори і які повинні були здійснити поставку меблів до 1 вересня, що виробництва перевантажені, тому вони не встигають вчасно, - розповідає" апостроф " заступник голови Київської горгосадміністрації з питань освіти Ганна Старостенко. - Але нам гарантують, що до 30 вересня всі необхідне обладнання буде поставлено в школи Києва. Ми розуміємо це і ведемо комунікацію з вчителями і батьками, що перший місяць буде ознайомчим, що краще трохи почекати і отримати якісні меблі, ніж квапити виробників на шкоду якості. Тому парти і обладнання буде, але, можливо, не сто відсотків 1 вересня, але точно до кінця вересня ".

Але бюрократична тяганина - це ще півбіди. Найбільше батьків обурює те, що новий освітній простір намагаються спорудити за їх рахунок. І таких скарг в мережі повнісінько.

"Від нас в школі на 1 вересня (дитина йде в перший клас) вимагають здати на телевізор, килим і пилосос. Я єдина мати, яка проти. Інші стверджують, що здадуть скільки скажуть, аби не гнобили дітей", - скаржиться користувач Катерина Рудницька.

"Батьків першокласників Київської області, Києво-Святошинського району, на зборах в школі поінформували про те, що директор писав всі запити на все необхідне по програмі Нуш, але грошей немає і не буде. Все розійшлися по своїх класах, вибрали батьківський комітет і далі вирішувалося , що купуватимемо за списками Нуш. Здаємо по 1500 грн, пізніше будемо докуповувати все інше ", - додає користувач Марія Кравченко.

"У школі №66 Дніпровського району Києва батьки одного з класів зіткнулися з неприємною історією. Школа обмежилася тим, що купила парти. У той же час на всю решту меблів, включаючи навіть стіл для вчителя і карнизи, скидалися батьки, - розповідає "апостроф" один з батьків майбутнього першокласника Дмитро. - Загальна сума вийшла в районі 60 тисяч гривень. Але найнеприємніше в цій історії те, що керівництво школи буквально за пару тижнів до початку навчального року початок наполегливо вимагати від батьків чеки на куплені меблі. Мовляв, це необхідно для того, щоб поставити її на баланс школи. Але при цьому ні про яку компенсацію за покупку меблів батькам мова навіть не йде. Логічно, що це викликає питання - а чи не захоче керівництво школи прикритися цими чеками, щоб відзвітувати перед керівництвом про закупівлю меблів як про власний досягненні? Ну, і незрозуміло тоді, на що пішли гроші з міського бюджету. Адже виходить, що за "нову українську школу" розплатилися з кишень батьків ".

"Така ситуація дійсно є. Це правда, - каже" апостроф "співголова громадської організації" Батьки SOS "Олена Парфьонова. - Місцеві бюджети не освоєні. І причини різні: немає розуміння в менеджменті або гроші просто лежать на депозитах, а деякі просто розгубилися в ситуації, коли багато грошей.Тут цілий комплекс причин. Крім того, ринок був не готовий до необхідності виготовити ті ж парти. Виробники не були готові до про вливання бюджетних грошей в систему. До цього одномісні парти і стільці в принципі не випускалися. А батьки, звичайно ж, хочуть, щоб їх дитина зайшла в клас і у нього все було добре ".

За словами Парфеновой, безпосередньо адміністрації шкіл прагнуть не вимагати грошей від батьків.

"Все чиновники насправді знають, що нічого вимагати не можна. Ініціативу озвучують саме батьківські комітети, а ось з чиєї подачі вона йде ... Дуже часто ініціатива йде від адміністрації школи або окремих вчителів, а батьківські комітети просто її виконують. Хоча формально це виглядає як ініціатива батьків ", - пояснює Олена Парфьонова. Щоб домогтися від чиновників виконання своїх обов'язків, громадські працівники радять:

"Прийняти для себе рішення і не платити. А якщо відбувається тиск, написати заяву на ім'я директора школи, а якщо директор школи не зупиняє конфлікт, то писати заяви до районних управлінь освіти, департамент", - резюмувала Парфьонова.

До речі, не платити радять і в МОН. На початку серпня Міносвіти направило лист керівникам шкіл та місцевих органів управління освіти з роз'ясненням положень Конституції, мовляв, освіта в Україні згідно головному закону безкоштовна, а значить - вимагати гроші на ремонти, парти та штори не можна. Правда, в листі МОН є примітка: добровільно допомагати школам нікому з батьків не забороняється.
як вистояти

Проте на практиці "добровільна" допомога школі часто перетворюється в примусову, адже якщо батьківське більшість в класі вирішило скидатися на парти, то принциповим батькам (а вони майже завжди виявляються в меншості) варто готуватися до тиску на себе і навіть на своїх дітей. Ситуація дійсно патова: з одного боку закон і норми Конституції, з іншого боку батьківське більшість, яка не в захваті від того, що дитина принципових батьків буде користуватися меблями, на яку його батьки не скидалися. Поспілкувавшись з батьками школярів, які вже були в таких ситуаціях, "Апостроф" вивів універсальний алгоритм дій на випадок фінансового буллінг.

Боротися. Це перша міра, яку радять робити батьки. Роз'яснювати свою позицію, доносити її до адміністрації школи та інших батьків. Щоб боротьба була більш ефективною, краще заручитися підтримкою однодумців - 2-3 людини, адже натиснути на групу людей вже складніше, ніж на одну людину.

"Не мовчіть і не бійтеся. Ви теж відстоюєте права своєї дитини. І дійсно, коли вас двоє-троє - це вже добре. Може, інші пізніше ще приєднаються. Боротися нелегко, але потрібно. Це - як хвороба, якщо її запустити, то можна і не видертися ", - говорить" апостроф "киянка Наталія Арцеві.

Як показує практика, в результат із "революціонерами" вважають за краще не зв'язуватися і через пару місяців від них вже нічого не вимагають.

Режим "сніжинка". Якщо ламати систему немає ні сил, ні бажання, ні часу, бувалі батьки радять просто ігнорувати всі прохання скинутися. В крайньому випадку можна просто "включити Медведєва" і сказати, що на все "хотілки" школи грошей немає, а якщо грошей немає, то що можна вимагати?

Агресивна гра. Буває і так, що боротьба не приносить результатів, а ігнорування прохань скинутися на штори, парти, телевізор, призводить тільки до зростаючого тиску на дитину в класі. В такому випадку в першу чергу потрібно озброїти дитини мобільним телефоном або смарт-годинами, щоб при кожній спробі тиску школяр міг зв'язатися з батьками для блискавичної реакції.

Крім того, необхідно зафіксувати факт вимагання грошей і тиску. Для цих цілей підійдуть будь-які докази: записки в щоденнику, фотографії оголошень про побори, аудіозаписи розмов з адміністрацією школи, батьківським комітетом, роздруківки листування в електронній пошті, соціальних мережах, групах в месенджерах. Після того як доказова база зібрана, можна буде звернутися до районних управлінь освіти, прокуратуру і поліцію.

Читайте также