У суботу 5-ї седмиці Великого посту православні християни з особливою шаною прославляють Пресвяту Богородицю

6 хвилин
У суботу 5-ї седмиці Великого посту православні християни з особливою шаною прославляють Пресвяту Богородицю

День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж Суботи акафіста. На утрені, яку зазвичай звершують ввечері в п’ятницю, у храмах співається Акафіст Божій Матері. В ньому прославляються всі події земного життя Святої Марії, через які Господь визволив людство від рабства гріха. Розповідає протоієрей Дімітрій Гарчук, секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ

Раз на рік звершується уставний спів акафісту – особливого молитовного послідування, яке звершується в пам’ять про неодноразове заступництво Пресвятої Богородиці в історії Константинополя. Надзвичайне за красою богослужіння, яке центральною темою має возвеличення Цариці Небесної за її смирення, завдяки якому стало можливим Боговтілення Спасителя. Пріснодіва Марія, як справжня любляча Мати, завжди зігріває ласкою всіх людей.

Історія цього святкування, встановленого у ХІ столітті, сягає 626 року – саме тоді спільна армія скіфів та сарацинів підступила під стіни столиці Візантії. Константинополь було врятовано завдяки заступництву Діви Марії, до Якої в молитвах звернулося населення міста – адже недарма ще рівноапостольний Костянтин, засновуючи нову столицю, доручив її молитовному захисту Пречистої.

Таке ж молитовне заступництво повторювалось і в інші роки – зокрема, в 677 – напад персів, 717 – арабів, і це – лише крапля в морі серед тих численних випадків, коли Божа Мати рятувала не лише окремі людські душі, а й цілі міста.

З порятунком Константинополя у 626 році від навали варварів пов’язано походження кондака «Взбранной Воеводе…», що спочатку був частиною першого акафіста, написаного на честь Богородиці.

Імператор Костянтин Великий, засновник Константинополя, присвятив його Божій Матері і шанував Пресвяту Діву покровителькою своєї нової столиці. Чимало храмів на честь Божої Матері були споруджені в Константинополі. У Влахернському храмі зберігалася Її свята ікона, написана святим євангелістом Лукою. У ніч, коли об’єднані сили агарян і персів із моря та з суші рушили на місто, народ шукав захисту в храмах Божих, колінопреклонно благаючи Заступницю врятувати місто. 

Патріарх Сергій, носячи на руках ікону Пресвятої Богородиці під міськими стінами, благав Господа про захист від перських і скіфських військ, що облягли Константинополь. У море опустили Ризу Пресвятої Богородиці. Тоді раптово знялася страшна буря, що розсіяла і потопила судна нападників. Решта ворогів із соромом втекли.

Цей акафіст був вперше прочитаний уночі у Влахернському храмі після чудесного порятунку міста. Тоді вдячний народ, що перебував у Влахернському храмі, виголосив Захисниці граду переможну пісню: 

«Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице; но яко имущая державу непобедимую, от всяких нас бед свободи, да зовем Ти: радуйся, Невесто Неневестная». 

І з того часу, в спогад настільки великого чуда, Православна Церква встановила свято Похвали Пресвятої Богородиці.

Спочатку свято акафісту відбувалося в Константинополі в тому Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Божої Матері і священні предмети земного Її життя – риза і пояс. Пізніше торжество було внесено до Типікону Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги. Згодом воно стало загальним для Східної Церкви.

Слово «акафіст» означає молитву, що співається або читається стоячи. Він складається з гімнів, присвячених Пречистій та наповнених проханнями до Неї про допомогу. За думкою дослідників, акафіст Богоматері було складено в VII столітті дияконом Великої Константинопольської Церкви – Софії, Георгієм Пісідійським. Згодом Йосиф Студит у IX-му столітті написав канон в суботу Акафіста, а деякі інші гімнописці додали до цього подячні молитви в спогад того ж всесильного воєводства Божої Матері. 

Акафіст – священна похвала Пресвятої Діви – складається з 24 гімнів, або пісень: 12 кондаків і 12 ікосів, розташованих по 24 буквах грецької абетки. Кожна пісня починається відповідною їй по рахунку буквою, кожен кондак закінчується псалмом «Аллілуіа», кожен ікос – привітанням Архангела «Радуйся…». Все творіння завершується короткою молитвою до Пресвятої Діви про те, щоб Вона врятувала християн від бід і напастей. 

У такому вигляді акафіст читається і в інші дні; але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на утрені (зазвичай, напередодні, в п’ятницю ввечері) не ввесь підряд, а частинами, в чотири різні виходи. Кожне відділення починається і закінчується співом першого кондака: «Взбранной Воеводе…».

Православна Церква звершує це торжество задля ствердження вірних, які каються, в надії на Небесну Заступницю, адже Вона, уславивши себе визволенням християн від ворогів видимих, тим більше допоможе тим, хто веде боротьбу з невидимими супротивниками. 

Співаючи цей акафіст, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким Вона прийняла волю Божу і Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.

Згадуючи про все це, віруючі люди з особливою любов’ю моляться до Святої Марії такими словами: «О Всепетая Мати, рождшая всех святых Святейшее Слово! Нынешнее приемши приношение, от всякия избави напасти всех, и будущия изми муки, о Тебе вопиющих: Аллилуиа!».

Спочатку свято Похвали Пресвятої Богородиці відбувалося тільки в Константинополі, але згодом було внесене до статутів монастирів і до церковних богослужбових книг і поширилося країнами Східної Європи. Так Православна Церква вшановує Царицю Небесну, дякуючи їй за неперервну турботу про людство та кожну окрему людину.

Читайте также