Художник-графік Тарас Ковач презентував проєкт "Без назви" (фото)

4 хвилини
Художник-графік Тарас Ковач презентував проєкт "Без назви" (фото)

Урбаністичні зображення міських ландшафтів спальних районів Києва у техніці офорту можна споглянути на виставці художника-графіка Тараса Ковача. У його роботах проєкту “Без назви” відсутні люди, але творчість художника про людину, яка живе у певному середовищі, мислить, розвивається, виражає себе. Про це розповів “ЗОРЯНОМУ” митець Тарас Ковач, а також мистецтвознавиця Наталія Маценко.

За словами художника, всі офорти мають конкретну локацію, але вони всі типові, і кожен може знайти свої рідні пострадянські пейзажі.

“Це безпосередній реалізм. Моєю рукою художника я додаю значення буденним пейзажам. Через довготривалий технологічний процес створення картини я надаю сенс тому, що, зазвичай, ми не помічаємо”, - розповідає Тарас Ковач.  

20200204_160957.jpg

                                       ФОТО: Київ. Національна академія мистецтв України. Виставка Тараса Ковача "Без назви"

Урбаністичні мотиви у проєкті доповнює серія робіт на закопченому склі. 

“Момент копоті вогню відсилає до певних ситуацій в країні, хиткості і невпевненості. Зображенням я знаходжусь в діалозі з естетикою наївного малюнку людей, які не є художниками. Вони виражають свої емоції створенням графіті, написів у під'їздах, на стінах будинків”, - розповідає художник.  

20200204_144300.jpg

                                        ФОТО: Київ. Національна академія мистецтв України. Виставка Тараса Ковача "Без назви"

Естетика міста виражена не лише у роботах художника. Декорації проєкту також слугують головній ідеї виставки. Стіни, на яких експонуються роботи, відіграють роль зонування і нагадують архітектуру міста. Необроблені матеріали з гіпсокартону, незашиті профілі є частиною середовища, в якому ми живемо.  

20200204_161046.jpg

ФОТО: Київ. Національна академія мистецтв України. Виставка Тараса Ковача "Без назви"

Мистецтвознавиця Наталія Маценко описує проєкт “Без назви” як підсумовуючий і критичний водночас. У ньому Тарас Ковач переосмислює традиційну друковану графіку, але не у форматі ретроспективи, а через аналітичні висновки.

“З одного боку - це критичний аналіз еволюції давньої академічної техніки та її актуальності в сучасному  контексті, з іншого - історія особистих стосунків із технікою і технологією, спостереження трансформації власного художнього методу”, - пояснює Наталія Маценко. 

20200204_143842.jpg

                                         ФОТО: Київ. Національна академія мистецтв України. Виставка Тараса Ковача "Без назви"

Техніка офорту - це складний довготривалий процес створення роботи. На мідні залаковані пластини наноситься зображення голкою. Потім ця пластина хімічно травиться, в результаті чого утворюється рельєф.

Після нанесення фарби робота потрапляє під офортний станок і в результаті друкується зображення. Митці називають це технікою ручного глибокого друку.

В Україні є три найбільші школи офорту - Київська, Львівська і Харківська. Вони існують на базі академій мистецтв. Кожна академія має власний підхід до композиції, техніки у графіці та офорту. Колективи формують певні тенденції. 

Наприклад, київський офорт більш живописний і фактурний. Львівська і харківська школи - більш камерний, стриманий у кольорі, стилізації, підходу.

20200204_144610.jpg

                                        ФОТО: Київ. Національна академія мистецтв України. Виставка Тараса Ковача "Без назви".

На думку мистецтвознавців, українська академічна графічна школа виростила плеяду майстрів, які віднаходять власну образно-символічну мову офорту. Це піднімає графічні техніки на один рівень із іншими видами сучасного мистецтва. Художник Тарас Ковач є найкращим представником київської школи. 

За допомогою нових ідей Тараса Ковача в академічному офорті відбувається інтервенція сучасних тенденцій, коли роботи переходять в іншу іпостась. Зокрема, їх можна тиражувати. Митець у своїй практиці поєднує офорт з іншими медіа, надаючи традиційній техніці актуального прочитання.


Читайте также