Український ринок праці. Безробіття та безгрошів'я

8 хвилин
Український ринок праці. Безробіття та безгрошів'я
Українці страждають від низької вартості робочої сили і вимушені братися за будь-яку роботу, щоб прогодувати себе та сім'ї. Роботи по спеціальності немає. В той же час роботодавці скаржаться на дефіцит робочої сили. Із вітчизняним ринком праці щось не так, якщо задоволених станом справ на ньому немає зовсім. У справі розбирався кореспондент телеканалу Київська Русь.

Самозайняті на Лук'янівці



Кілька десятків літніх та, як їх називає статистика, економічно активних жінок торгують поблизу столичної станції метро “Лук'янівка”. Скорочення на підприємствах виштовхнуло їх на вулицю.

Де-хто почав торгувати іще у 90-х і відзначив двадцятип'ятиріччя на новому не зовсім легальному робочому місці. Тут 20 років тому був речовий ринок, а з боку заводу “Артема” торгували електронікою. Безробіття та бідність штовхали людей на вулицю торгувати. Бідність не зникла — не зникла і стихійна торгівля.

Сьогодні більша частина торгівлі відбувається легально. Продукти продають на території Лук'янівського ринку та у супермаркеті, а інший крам можна знайти у спеціалізованих магазинах. 



Більша частина торгівлі стала організованою, але кілька жінок із квітами, овочами та зеленню продовжують щодня ходити сюди, щоб заробити копійчину. За фахом, кажуть, роботи немає, а розмір пенсії не надихає сидіти вдома. 



Сьогодні середній дохід квіткарки у цьому районі приблизно 2,5 тисячі гривень.

“От я на заводі я працювала на воєнку, - каже пенсіонерка, - Ну той шо? І що я маю? 2300 гривень за сорок років роботи. Ні доплат за шкідливість. Нічого. А я на пайці працювала. Єслі б тут не заробляла, то ні на що було б жить.”, - каже одна із торговок, що живе поряд на Татарці.

Їх вже практично ніхто і не ганяє.  Аби пожежний вихід з метро не перекривали ятками, кажуть охоронці метрополітену.



"Більше 3 мільйонів людей у нас в Україні працюють у неформальному секторі", - зпевняє наукова співробітниця інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко. 

“Бідні та незаконослухняні”

За її даними інституту демографії неформально працює значна частина українців.

“Більше 3 мільйонів людей у нас в Україні працюють у неформальному секторі. Працюють без оформлення будь-якого і без соціального захисту, не сплачуючі податки. У нас, навіть, в Києві на великих будівництвах і то працюють незареєстровані працівники. Також велика велика кількість незареєстрованиих працівників у торгівлі та у сільському господарстві”, - твердить кандидат економічних наук Лідія Ткаченко.

Вчена-економіст припускає, що українців від високого безробіття рятує бідність та незаконослухняність. Працювати за копійки вигідніше, ніж не працювати зовсім. А особливих докорів сумління щодо несплати податків співвітчизники не відчувають. Держава не здатна їм допомогти, тож і вони не горять бажанням ділитися із нею своїм не дуже високим доходом.  

Робота є

Наші громадяни беруться за будь-яку роботу чи їдуть за кордон, хоча і в Україні зараз можна знайти нормальну легальну роботу. Найгрошовитіші вакансії у секторі АйТі, аграрних холдингах та фармацевтиці, кажуть професійні рекрутери.






Хороші шанси на ринку у людей робітничих професій. Наприклад, серед оголошень зустрічаються надзвичайно звабливі пропозиції для автослюсарів.  

“Старт заробітних плат від 10-12 тисяч. Це місце роботи для молодих спеціалістів або спеціалістів без досвіду. Їм пропонують соціальний пакет, форму, душові кабінки. Принаймні так написано у вакансіях”, - каже співробітниця кадрового порталу HeadHunterатерина Катерина Криворученко.



Найскладніше знайти роботу управлінцю, правнику чи молодому спеціалісту із вищою освітою. Диплом про закінчення ВиШу зовсім не гарантує працевлаштування. Виконуючий обов’язки Голови Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко твердить, що вища школа, взагалі, працює окремо від реальних проблем ринку.

“Уявіть собі, сьогодні 90% безробітних на обліку у великих містах мають вищу освіту. Вища освіта не дає гарантії працевлаштування це я вам кажу офіційно”, - твердить пан Ярошенко в. о. Голови Державної служби зайнятості .

В. о. Голови Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко: “вища школа працює окремо від реальних проблем ринку".

Керівник служби зайнятості запевняєь, що минулого 2017 року, серед тих, хто за сприяння служби зайнятості отримав робочі професії - 45 % мали диплом про вищу освіту.

Абітурієнти та їхні батьки зважають на престиж, а не потреби ринку праці — бідкається головний державний рекрутер. Ринку потрібно більше робітників, а не правників.  

Безробіття, каже Валерій Ярошенко, є однією з причин трудової міграції з України. Втім від втечі робочої сили страждають і роботодавці.

“Ми запитували у айчарів, у тих хто формує команди в Україні, який є найбільший виклик. То от за 2018 рік на перше місце виийшла трудова міграція. В чому причина втечі робочої сили? Платять мало. Не можна сказати, що всі наші зарплати конкурентні європейським” Співробітниця кадрового порталу Катерина Криворученко.

З кожним роком, жаліються кадровики, все складніше знайти якісних фахівців. І у той самий час мільйони співвітчизників працюють за копійки, їдуть за кордон чи сидять без роботи.

Нова робота та “м'які навички”

Для того щоб знайти не просто роботу, а хорошу роботу людям варто підвищувати рівень кваліфікації. Світовою тенденцією стає вивчення суміжних спеціальностей. Крім того вже мало бути просто фахівцем.



“Тепер треба вчитися все життя”, - констатує співробітниця кадрового порталу HeadHunterатерина Катерина Криворученко: 

“Необхідно робити акцент і на “софт скілз” (м'які навички — ред.)”, - каже рекрутерка Криворученко, “Софт скілз” - це і вміння комунікувати, і креативниий підхід і певне критичне мислення. На роботі вам знадобиться емоційний інтелект. І вивчення суміжних спеціальностей, і постійна робота над собою не має припинятися ніколи. Тепер треба вчитися все життя”.

Рестарт кар'єри

Можна кинути все і почати життя із чистого листа. Наприклад, міняти професію правника на якусь іншу є нашою давньою національною традицією.

Якось один київський правник петро конашевич вирішив змінитти місце роботи. Звільнився з київського суду та подався на Південь . Записався до війська. За якісь 5 років він став кошовим отаманом Запорізької Січі і одним із найвизначніших війскових начальників, благодійників та політиків в історії України. Інколи міняти професію не така вже погана ідея.


Пам'ятник Канашевич-Сагайдачному в Києві

Популярним методом зміни професії є перетворення хобі у джерело доходів. Євген Іхельзон працював редактором новин та спеціальним кореспондентом газети “Сегодня”.

Із 1996 року у вільний час він мандрував. Витрачав свої відпустки, щоб побачити світ. З 2009 року працює у сфері туризму. Ніша Євгена — авторські подорожі, коли так званий турлідер збирає групу мандрівників і влаштовує їм незвичну подорож.

 “Я дуже щасливий, що мені всі ці роки не треба ходити в офіс та я маю більше вільного часу”, - мандрівник Євген Іхельзон

Але і тут все було не так добре, як, зазвичай, розповідають в агітках про дрібний бізнес. Після початку бойових дій у 2014му грошей стало менше. Виживали за рахунок вітчизняних програмістів та іноземної клієнтури. Зараз у Євгена та його компаньйонів чотири десятки маршрутів по азійським країнам. Каже, йому поталанило заскочити у поїзд, що від’їжджав.



“Відкрити 2009 року агенцію з авторських подорожей це все одно, що 2015го відкрити бюро з криптовалютами. Зараз ринок вже створений на ньому є конкуренція,” - зазначає Іхельзон.

Служба зайнятості фіксує, що останнім часом офіційне безробіття зростає. Вчені-економісти кажуть, що у цьому немає нічого жахливого. Люди відчули відносну стабільність та шукають кращого місця. Це має призвести до зростання заплат.  А поки що у українців є час, щоб набути нову кваліфікацію і відповідати збільшеній оплаті. Інакше, кажуть опитані нами експерти, мільйонам наших співвітчизників доведеться все життя збирати полуниці у Польщі чи торгувати на виході із метро квітами.

Володимир Задирака





Читайте также